Ця пісня супроводжує мене від дитинства. Здаєцця, в 1979 вийшов хвільм "Тегеран-43", де вона стала лейтмотивом. Це - Шарль Азнавур та його "Une vie d'amour". Уперше я почув то ще в своїй спецшколі нюмеро 1 міста Теодозії. А потім, досить нещодавно (з погляду вічності) - дивився цей хвільм зі своєю, вже колишньою коханою. І знов ця тема Азнавура. Я досить часто її чую відтоді в Києві, у виконанні якихось музик. І щоразу щемить серце. Чи то через усвідомлення неможливості щастя, чи то...

Щойно бачив цю хєрню на Майдані, яку зібрала Юлька. І там були, якщо я не помиляюсь, у тім концерті, і Тарас Петриненко, і Сашуня Пономарьов, і ще чимало наших патрійотів (які щоразу виступають за нових кандидатів-підарів (цитую за Шнуром). Про Різних Ані Лорак та іже з нею я мовчу. Але ось уже і Скрипка там щойно віщав про свою країну мрій. . . Щасливої дороги, закінчені мудаки. А Україна ще відродиться, після всіх ваших віддрочень.

У тексті курсу "Хвестиваль" виникло скорочення BD. Одна з моїх учениць висловила припущення, що це - "біде". :) (Насправді - то банд дессіне, комікс).

Згадалося, як колись одна універівська колежанка казала: Друзья пазнаюцца в бидэ. )))

Сьогодні настрій рветься врізнобіч, як в цих двох піснях: "Таємний шлюб" Стінга та "My Lady Héroïne" Гензбура.








ПС: Невловима Н.К. , якщо ти раптом сюди залізеш, подзвони якось. Давно нема від тебе вістки.

З Вольвачем я вже давно посварився. Ну отак сталося.
Та чогось згадався оцей його вірш. Один з кращих у нього:

Павло Вольвач

***

В кафе на розі щастя є чи ні? Як пахне час в будинку, що навпроти? І груди ті, які вони на дотик - У дівчини в тролейбуснім вікні? Безладдя. Хаос. Втім, нема різниці. Душею тичусь, як дурне теля, В паркани й хмари, груші й залізниці І в загадку, що манить звіддаля. І хочеться блондинці гладить ногу, Спинивши час - ну років би так на... Дивлюсь на світ, не тямлячи нічого, А таїна - за пагорбом, за рогом, Зникає й манить. І не промина.

ОТУТ:

http://www.youtube.com/watch?v=o84XCfDgIM0

Я не знаю, де скачати цей хвільм, але текст повісті Вежинова ось тут. (Це для моєї паризької хврендкині, а може, і ще для когось...)

Дивіться тут:
http://bookz.ru/authors/vejinov-pavel/48-02/1-48-02.html

Це Шаде. Люблю її пісні (дякую Бархонову).
І оце її найкраща пісня, на мою думку, і на моє серце. Так і називається - Clean Heart.

Як мені подобався хвільм "Барьєр" у дитинстві. Це справді шедевр.
Інколи людина вміє... але про то іншим разом.)

Позавчора мені стукнуло 43. (До речі, дякую всім, хто вітав мене :)

З кожним роком відчуваєш гостріше всю чудовність нашого життя.

Зміни в моєму житті наразі відходять у майбуття...

Натомість - додалася ще одна учениця, цього разу - молода мама. Я вже вчив якийсь час її маленьку доньку, а тепер от і мама хоче поліпшити свою хранцюзьку. Просто зараз й іду. А ввечорі - ще один урок. Відчуваю себе Макаренком, Сухомлинським, Ласкою (це прізвище мого університетського викладача)... і героєм хвільма "Доживйом до понєдєльніка".)))

Яка класна жінка й співачка (тут вона співа пісню Гензбура). Дуже схожа на одну мою знайому парижанку.

Колись навчу цієї пісні котрусь з учениць...)

О, як я люблю японську літературу та ніппонсьских жінок...



Хвото via kikasu


Ну а поза тим, життя триває - точиться війна.
Зокрема, у мене додалося молоденьких і СЕКСАПІЛЬНИХ учениць хранцюзької мови (повнолітніх, звісно).
А ще... Грядуть певні зміни в моєму житті. Але про те потім.

Ще сьогодні побував на ГОГОЛЬХВЕСТІ - цікаво.

А тиждень тому слухав на Майдані найкращу з живих рок-команд України. Вони співали, зокрема, кілька пісень Костя Москальця. То було суперово.

Ну і прийшла, зрештою, осінь. Осінь вплива на мене, як на когось - весна. Хочеться коханння. NOT ORDINARY LOVE, як ото співала Шаде. А навколо стільки чарівних дівчат, що...)

Як там, у класика:

"Та невдовзі прийде осінь..."

Або й так:

"Вот и лето прошло,
Только этого мало..."

Привіт всім; на жаль, рідко сюди заходжу.

"Аріель" - то одна з ліпших совєцьких рок-банд. А оця пісня - може, моя найулюбленіша з дитинства. Принаймні - одна з таких. (Шкода тільки, що потім все, про що тут співається, відтворилося і в моєму житті. Але то таке...)



А ще сьогодні в мене була трошки божевільна ніч. Був сміх, були сльози. А о 6 ранку якийсь дядько в метро підійшов до мене і сказав, що я схожий на Джона Леннона і що він виховує свого 22-річного сина на музиці Бітлів. І знов захотілося продовжувати цей бій за виживання.... Ото таке. А ще шкода, що знищила свій жж Цілик. Ірцю, чого ти?

Знов дістався до ЖЖ.
Життя йде.
На цім тижні дуже сумна звістка. В перерві між першим та другим таймом фіналу кубка УЄФА, який Шахта таки виграла, перемкнув на новини. Пішов, ні, полетів у свої сни про інші світи один з моїх найулюбленіших акторів.

На цім тижні в моїм житії щось забагато телебачення. Спершу зняли яко модельного читальника для програми "Книга.ua", що на Першому Національному.

І ось довідався, що в макабричній програмі "Паралельний світ" на каналі СТБ йде сюжет про мене. Кому цікаво - дивіться в цю неділю, тобто завтра - 26 квітня. Початок програми о 18:00, там чотири сюжети, мій - останній, після реклямної павзи (ідеться про життя після життя; автор суперроману "Ключ" Василь Шкляр і я розповідаємо про власні досвіди повернення з того світу; свою точку зору на фсьо ето висловлює оспівувач потойбічної прози життя Володимир Даниленко).




А сьогодні, каже хвренд-стрічка, Всеукр. день хвутбола. Що ж, вітаю всіхххх!


via cypok

Supertramp - It's Raining Again

Супертремп в совєцькому журналі "Ровєснік" десь на початку 80-тих назвали "найвідоміша з невідомих груп". Ця пісня мені багато про що нагадує. І від неї йде світло, навіть через таку глибину років. А кліп оце побачив тільки зараз. Там є неповторна атмосхвера 70-тих, особливо їх першої половини. Коли ото Леннон шалено й на виду у всього світу кохав свою Йоко... А у В*єтнамі ще йшла війна... А в Чілі почалася заваруха... А Антоніоні зняв "Забріскі пойнт"...

Думаю, що б таке й про нас тут згадати... я тоді ще був малим... тож найяскравіший спогад з тих часів: у 1973-му в Теодозії замерзло море - метрів на 100 від берега, такі шалені морози були. Ніколи більш не бачив, аби Чорне море замерзало.

Але зараз "Знову йде дощ", співають Супербродяги.

Це хвраґменти одного з моїх найулюбленіших хвільмів. У совєцькому прокаті він називавсі "Удар головой". А в оригіналі, хранцюзькою - COUP DE TÊTE. Жіночки й дівчатка, кохання й щастя всім! :) І щоб ніхто не сумував, бо, як казали тітка Вітка, - "я так ні іграю...."




І не лякайтеся отого кадру з цієї нарізки, де Патрік Деваер перед дзеркалом тримає висунутого середнього пальця. Насправді - там два пальці, ще й вказівний. Тож жодних сороміцьких алюзій.)))

а все ж таки жж - непогана річ. я тут зустрів гарних людей. це таке-от освідчення в дружбі.)

а це Леннон, про те, що ДАЙТЕ ТРОШКИ ПРАВДИ:

Вже в повітрі весна. Або ж, як писав Віан, "в повітрі носиться любов". Я помітив це вчора ввечорі, і сьогодні це диво триває. А може, все почалося ще позавчора, коли я навчав свою ученицю пісні Едіт Піаф "Non, rien de rien..."